Поезія та проза дерева

Тутешнє населення – бойки – це унікальна етнічна група Західних українців, яка до сьогодні зберігає у культурі та побуті свої архаїчні традиції. Порівняти бойків неможливо ні з ким, адже навіть зі своїми сусідами по Карпатах – гуцулами вони різняться як вогонь та вода.

 


Із бойками пов’язана одна з найбільших проблем сучасної української історії, лінгвістики та етнографії: вчені і досі не мають єдиної версії щодо походження ані назви «бойки», ані самих бойків. За однією з версій, бойки – сучасні нащадки кельтських племен. Розповсюджене тут прізвище Грига з кельтської можна перекласти як «пустий хлоп». Більшість вчених все ж схиляються до того, що бойки є предками слов’янського народу білих хорватів, які мали свою державу на цій території 1000 років тому. Бойками вони називаються, швидше за все, тому, що кажуть «боє» замість «так».

 


Бойківський побут чудернацький і дивний для усіх інших горян. Гуцули дуже дивуються з того, що бойки не мали ні мисок ні тарелів, а їли з заглибин у вигляді тарілки, видовбаних просто у дерев’яних столах. Ключем до розгадки може бути цілковита відсутність глиняних покладів на цих землях, тож навіть добуті десь-інде глиняні глечики бойки старанно обмотувати дротом, щоб ті довше служили, вважаючи глиняне начиння справжнім скарбом.

Гастрономічні уподобання бойків



Бойківщина – це край, що з давніх давен вважався краєм вівса та ячменю. На тутешніх ґрунтах не росли жито й пшениця. Можливо тому традиційна бойківська кухня побудована на стравах з ячмінного і вівсяного борошна: різні пляцочки, палянички, кльоцки, борошняні зупи були основою щоденного харчування.

 


Хоч бойки довший час боролися з лісом, випалюючи його задля облаштування полонин, ліс все одно брав своє і тваринництво на цих землях було більш виснажливим, ніж плодовитим. Тож бойки передовсім жили «з лісу». Різні плоди, гриби та ягоди тут завжди були дуже важливою складовою раціону. Також сушені дикі сливи, а згодом яблука та грушки – «сушениці» - були відомим бойківським товаром. Ще за Австро-Угорщини бойківські сушениці можна було придбати у Санкт-Петербурзі. Згодом бойки почали ці плоди вирощувати у садах.

 

Усе, що бойків оточувало, вони робили переважно із дерева, багато оздоблюючи різьбою домашні меблі та предмети побуту: столи, стільці, полиці для посуду, одвірки, скрині, сільнички, свічники, бочки та бамбороки – посудини, у яких святили на Великдень паску, яйця сир, ковбасу та хрін. Бойки декорували різьбою навіть ґудзики.

Ліс та їжа: органічний зв’язок



Життя у Карпатах – справжній дарунок від Бога! Створюючи цей унікальний мікросвіт, Творець подбав про усе необхідне для його мешканців: кришталево-чисті ріки, повні риби, ліси, у яких бігає та літає вдосталь дичини, ягідні галявини, а ще гриби, які тут ростуть, здається, повсюди. Відсутність продуктових крамниць у давнину не була проблемою для горян, тож і тепер, харчуючись дарами природи, людина може почуватися ситою і найголовніше – цілковито щасливою від перебування у гармонії з природою і споживання екологічно-чистої, органічної їжі.

 

Екзотична журавлина, ґоґодзи, афини, малина, ожина, калина у руках місцевих ґаздинь перетворюються в запашні джеми, сиропи та компоти, із грибів готується практично усе: від салатів і зуп (супів) до грибної ікри та начинки до голубців. А чого немає у дикій природі, горяни вирощують самі, адже уявити собі щоденний раціон без картоплі, буряка, квасолі, капусти чи кукурудзи, сьогодні неможливо.

Де можна придбати місцеві органічні продукти?

Проживаючи у місцевих зелених садибах чи пансіонатах, Ви можете бути впевнені, що Вас харчуватимуть стравами, приготовленими на основі місцевих продуктів, вирощених на власних городах чи в садах. Грибні страви, трав’яні чаї та ягідні джеми – на сто відсотків зготовані з інгредієнтів, зібраних у тутешніх чистих лісах. Радимо не піддавати сумніву походження складників грибної юшки, адже цим Ви можете мимоволі образити гостинних ґаздів!

 


Якщо ж ви хочете не лише скуштувати, але й придбати свіжих чи сушених грибів, меду та продуктів бджільництва, свіжого хліба з традиційної пекарні, або ж домашніх неймовірно смачних та корисних молока, вершків чи сиру завітайте на центральний ринок у в місті Долина (вул. Б.Хмельницького).

 

Трав’яні збори, домашні джеми, настоянки, сухофрукти та інші домашні продукти можете придбати в готелі «Гостинний двір» (урочище Шандра, с.Шевченкове, власниця Ніна Мергель, +380977115219), у зеленій садибі «Мізунка» (вул. Центральна, 65, Новий Мізунь, власник Михайло Галів, +380976472810), та у зеленій садибі «Затишок» (вул. Шубинця, 98, Вишків, власник Сергій Андрусяк, +380985265780).

 

Радимо скуштувати страви за рецептами Вигодських прабабусь у гостинному дворі «Колиба» в урочищі Шандра (село Шевченкове) чи у мотелі «Шанс» (вул. Д.Галицького, 36в в смт. Вигода, власник Мураль Василь, +38050 972 5185).

Мова та культура бойків

На відміну від гуцулів, бойки не люблять називати себе бойками, а називаються «верховинцями». У мові бойків ви й досі почуєте характерне архаїчне тверде «и» та чимало давніх слів, яких не вживають більше ніде. Про бойків найчастіше можна почути «впертий бойко», можливо, тому, що вони не довіряють чужинцям і з недовірою ставляться до усього почутого, як тут кажуть «знають своєї».

 

Триверхі бойківські дерев’яні церкви, збудовані без цвяхів стали справжнім відкриттям для світу. У церквах і досі роблять багатоповерхові вертепи, населяючи їх величезною кількістю персонажів Різдвяної містерії. Різдво – це найголовніше і найулюбленіше свято бойків. Багатства гуцульської коляди тут не почуєш, натомість досі популярні живі вертепи – карнавальні дійства з перевдяганням і багатьма персонажами, які ходять селами від хати до хати і вітають усіх радісною новиною: «Христос народився!»

 

Короткий бойківський словник

Бумбала – ями на ріці, вимиті течією. Глибокі місця для купання.
Ґоґодзи - брусниця
Афіни - чорниця
Бар – вологі улоговини вздовж рік
Горгани – кам’янисті розсипи
Дзюркач – маленький водоспад
Тартак – лісопильня
Бамборок або святильниця – круглі дерев’яні посудини з кришкою, у яких на Великдень святили продукти
Утираник – рушник
Шата – одяг
Рубата – білизна
Лужанка – лісова галявина
Най – нехай
Нанашко – хрещений батько
Потурайки – смородина
Чилядь -люди