Вирушіть у гори трамваєм!

Подорож вузькоколійкою на маленькому лісовому поїзді, що раніше возив деревину з гір до тартаків захоплює дух. Ні, поїзд не мчить стрімголов, навпаки - він нікуди не квапиться і пропонує своїм пасажирам робити теж саме: дивитись, вивчати, слухати, насолоджуватись і відпочивати. Особливо приємно їхати назустріч світові у відкритому вагоні, відчуваючи на собі сонячні промені чи краплі дощу, подихи вітру і доторки дерев, повз які проїжджається надто близько.


Спочатку довго їдемо розлогою долиною найбільшої ріки краю – Свічі. Поодинокі сірі чаплі, що походжають у воді, здається, вже звикли до гуркоту трамвайчика і сприймають його як велику живу істоту, а нам і на краще – можемо дуже детально сфотографувати пернатих на тлі мальовничих ландшафтів Долинщини. Рухаючись за руслом ріки, здіймаємося вгору, і ось ми вже проїжджаємо повз типові бойківські хати, розглядаючи паркани та подвір’я, на яких походжають корови, кури, гуси і заклопотані суворою гірською господаркою місцеві ґазди. Минаємо лагідні гірські пагорби, які щораз стають усе вищими, дивовижне болото Ширковець та в’їжджаємо у високогірну тайгу – густі смерекові ліси, які заведуть нас до цілющих джерел, Мізунського водоспаду та ще далі й вище у кам’янисті гори Горгани.

Неквапливість подорожі дарує особливу насолоду від перебування у горах, адже кожен фрагмент за поворотом вартує уваги: інакша рослинність, мох, дерева, кут схилів, птахи, та Свіча, яка впродовж подорожі невловимо змінює характер від спокійної рівнинної до невпинної гірської ріки, яка проривається крізь величезні кам’яні пороги. Чисте повітря – наш незмінний супутник, від якого часом аж паморочиться в голові.